Чемпионат Мира среди журналистов

[Yosyf]

Чемпіонат Світу 2010 серед журналістів

Журналісти-велосипедисти за участю львів’янина розіграли нагороди у Бельгії.

Починаючи із 2000 року A.I.J.C (Міжнародна Асоціація журналістів велоспорту) під егідою UCI (Міжнародного Велосипедного Союзу) проводять офіційні Чемпіонати Світу з велоспорту на шосе серед журналістів. Брати участь у цих змаганнях, згідно з регламентом, можуть спортсмени, які володіють дійсною прес-картою, себто належать до національних чи міжнародних медіа-профспілок, працюють журналістами в штаті редакцій або фрілансерами поза штатом і мають на це документальне підтвердження. Не обов”язково бути вузько велосипедним журналістом чи спортивним, можна бути й політичним чи рекламним чи ще спеціалізуватись за фахом у будь-якому напрямку, але окрім цього потрібно мати досвід виступу у змаганнях з велоспорту на шосе, хоча б у юні роки на рівні 1розряду і мати, звичайно, гоночний велосипед і зо 3 тисячі км. накату за сезон з весни до вересня. Це, як мінімум, для участі. А для перемоги..? 20-30 стартів в сезоні, в категорії мастерс, або в еліті, два сучасних карбонових велосипеди (один для індивідуальної гонки на час, другий для групової гонки), вартість обох від 5 до 10 тис. доларів в залежності від фірми-виробника та відповідне екіпірування, аеродинамічну каску, комбінезон, спеціальне взуття. Вимоги, як бачимо, не прості. Але якщо хтось колись займався спортом, то хіба не мріяв стати чемпіоном світу і щоб, стоячи на найвищій сходинці подіуму, бачити, як на його честь і честь країни звучав національний гімн та здіймався вище всіх національний стяг. Щоб таку мить пережити, спортсмени не шкодують сил на тренуваннях, а спонсори, чи фірми, чи держбюджети грошей. У випадку із Чемпіонатом Світу серед журналістів, Україна і газета „Спортивка” в особі автора, цього року взяли участь уже втретє. Щоправда, ні сил, ні грошей їм не довелось витрачати. Весь тягар підготовки і участі у світовому форумі журналістів-спортсменів автор взяв на себе. „Спортивка”, щоправда, завжди безвідмовно надає інформаційну підтримку та газетну площу, за що їй величезне спасибі.
Цьогорічний чемпіонат проводився 16-19 вересня у Бельгії у містечку Лірд, розташованому у фламандській частині Королівства Бельгії, яке як відомо, поділяється на валлонську франкомовну частину та власне фламандську, де спілкуються здебільшого голландською, з іноземцями англійською і неохоче французькою. Отож, мені, як учаснику двох попередніх чемпіонатів у Австрії та Франції прийшло запрошення для участі й у цьогорічному. Протягом підготовки до чемпіонату звертався до деяких структур за підтримкою, шукав колег-журналістів ще хоча би двох для участі у командних змаганнях, але ні підтримки, ні розуміння не знайшов, тому вирішив їхати і втретє самотужки. Треба сказати, що певну підтримку надали мені заслужений тренер України, тренер ШВСМ Валерій Романенков, який позичив дороге спеціальне дискове колесо для гонки на час та тренер ДЮСШ ім. Ю.Кутенка Сергій Прийма, який також позичив аеродинамічну каску. А нуж цього разу вдасться зійти на найвищу сходинку подіуму почути „Ще не вмерла...” . У 2008 році у Франції мені забракло 12 секунд до 3 місця і бронзової медалі у віковій категорії 55-59 років . Цього року моя форма була значно кращою, придбав і трохи кращий велосипед, плюс вже згадане колесо і каска, але організатори встановили нові вікові категорії учасників 20 - 39 років, 40-59, 60 – і старші, а також жінки без поділу на вікові категорії. Змагатися із 40 річними спортсменами на міжнародному рівні у мої 57 зменшувало мої, і не лише мої, шанси на подіум. З цього приводу учасники навіть написали протест на UCI, щоб на майбутнє такого не допускали. Але вирішив таки поїхати, бодай під час відкриття змагань піднімуть у цьому місті прапор України і знатимуть, що Україна це не тільки Кличко і Чорнобиль...про (Шевченка-футболіста вже в Європі мабуть вже забули). Опишу все детально, адже думаю, що на Чемпіонати Світу навряд чи ще хтось їздить у такий неординарний спосіб. Отож, шенгенська віза у закордонному паспорті вже була готова під час вело марафону Львів-Краків. Зібрав все необхідне у рюкзак, плюс колесо у спеціальному чохлі і чохол для велосипеда. З усім цим на велосипеді поїхав на вокзал, на електричку до ст. Мостиська-2. Звідти ще кілька кілометрів до пішого прикордонного переходу з Євросоюзом і Польщею у Шегинях. Через якихось пів години перейшов кордон і поїхав далі до Перемишля на велосипеді. Це 10 км. Там придбав квиток в обидві сторони (400 злотих або 100 євро) на автобус до бельгійського міста Гент. Велосипед складений у чохлі автобусом транспортується. Через добу вранці був уже у Генті. Розчохлив велосипед, зібрав, рюкзак і колесо на плечі ще 36 км. долав до м. Лірд до реєстраційного офісу Чемпіонату. Від Гента до Лірд і далі по інших населених пунктах аж до Брюсселя прокладені або місцями розмічені велодоріжки. Там це нормально. Велосипед у Бельгії – це не тільки засіб пересування. У велоспорті тут розуміються всі, майже так як у нас на футболі. І за популярністю велоспорт тут не поступається футболу, а п’ятиразовий переможець Тур де Франс та стільки ж само Джиро і тріумфатор безлічі змагань найвищого рангу Едді Меркс тут національний герой, без перебільшення, рівня першого космонавта Юрія Гагаріна у колишньому СРСР. У Брюсселі є зупинка метро „Едді Меркс”, де за склом експонується його раритетний велосипед. Вельмишановний пан Едді планував бути почесним гостем на Чемпіонаті Світу серед журналістів, але якісь поважні справи цьому завадили.
В офісі Чемпіонату я зареєструвався, отримав номер учасника подарунковий сувенірний набір, чудову веломайку учасника, а також інформацію і поради де можна недорого зупинитись для проживання. Щоправда, заздалегідь шукав бюджетний варіант. Найдешевше була якась турбаза по 11 євро за добу, але там місць не виявилось, оскільки у Бельгії канікули тривають до 1 жовтня і турбази заповнені. Довелось розташуватись у приватному секторі по 20 євро зі сніданком. Про побутові умови й сніданок можна не розповідати – все на відповідному рівні як і належиться у Європі, хоча й у невеличкому містечку, майже як у селі. Апельсиновий сік на сніданок продавався не супермаркетний, а вичавлений зі свіжих апельсинів - фреш, хліб домашньої випічки. Словом все – євро.
Цьогорічний Чемпіонат виявився рекордним у всіх відношеннях. Трохи рекордної статистики. Цьогоріч, на участь у Чемпіонаті зареєструвався 141 учасник, до того у 2007 році у Зальцбургу було 104 учасники.
Виступили представники 16 країн, з яких Фінляндія та Іспанія вперше. В організації Чемпіонату було задіяно більше 100 осіб. Чемпіонат у Лірд також виявився і найдорожчим від усіх попередніх. Вперше було включено до програми змагань командну гонку, в якій взяли участь 11 команд з 7 країн. На гала-обіді було присутніх 400 гостей, журналістів, спонсорів, партнерів, офіційних представників, які викупили квитки на тиждень наперед. Для учасників Чемпіонату всі прийоми і обіди були безкоштовними, для всіх решта в сумі 4 вечірніх прийоми обійшлися у 130 євро. Серед почесних гостей були Чемпіон Світу і переможець Кубка Світу Йоган Мюзеув, Петер ван Петегем переможець знаменитої гонки Париж- Рубе та Туру Фландрії. Не знаєте що таке Тур Фландрії? Це 450 журналістів з 18-ти радіо і телекомпаній, 60 мільйонів глядачів в Європі, 20 груп телеоператорів, 5 груп мобільних, 2 гвинтокрили, 1000 стюардесс, 10 кілометрів банерів, 17 км. бар’єрів. От такий розмах.
Чемпіонат розпочався, як і годиться, із церемонії відкриття. Під великим наметом у супроводі оркестру відбувається представлення країн-учасниць. Діти 7 річного віку вносили плакати з написом кожної країни-учасниці і її прапор. Урочисто внесли й прапор України, хоча вона про це й не знала й не підозрювала. А мені самому на душі стало світло і приємно за те, що я таки щось роблю для України, не сподіваючись подяки від неї, але то вже інша тема. Траса індивідуальної гонки пролягала 11 кілометровим замкнутим кільцем вуличками Лірда і околиць з великою кількістю віражів лівих і правих під 90 і більше градусів, тому особливо розігнатись було ніде, треба було часто вигальмовувати і після віражу набирати швидкість знову або ризикувати, не гальмуючи на віражах. Кожного учасника супроводжували два мотоциклісти, траса вся перекрита і відгороджена. Все згідно вимог рівня Чемпіонату Світу. Передстартовий мандраж трохи був, звичайно, але після старту кинувся у вир боротьби з часом і віражами. Останні 200 метрів фінішую у живому коридорі глядачів, які плескають всім учасникам. Оголошують результат – 15 хв. 42 сек. Поки що 4-й. Після фінішу останнього 64-го учасника опиняюсь на 13 місці. Вивчаю фінішний протокол і роблю висновок, якщо б була вікова категорія від 50-ти років, то мій результат був би 3-м, бронза би була. Ну але це із серії якби... Увечері іду на VIP захід для учасників та гостей. Гарний прийом із поданням 5 місцевих національних страв, звичайно ж бельгійське пиво „Слебер”, яке вони вважають найкращим у світі. Зрештою фламандці дуууже великі патріоти своєї Фландрії і все своє вважають чи не найкращим у світі. Присутні тут і сепаратистичні настрої. У розмовах під час VIP- прийому доводилось чути, що Фландрія не проти усамостійнитись від Бельгії з її франкомовним різноетнічним населенням, мовляв, фламандці більше працюють, а національний дохід у Брюсселі ділять на всіх. Але це вже також інша тема. Хоча в середовищі журналістів будь-які теми завжди можуть обговорюватись. Наступного дня групова гонка на дистанції 46 км. Траса також кільцева 4 кола по 12 км. На кожному колі підйом з градієнтом 18%, дуже крутий. Подумки налаштовуюсь дати тут бій і розраховую на щасливий випадок на фініші, а ну ж вдасться пробитись у трійку призерів. Швидкість зі старту шалена. Перевести дух ніколи. Після двох кіл втримуюся в основній групі, вичавити з пакетика у рот енергетичний гель, який тут презентувала і роздавала учасникам фірма-виробник, було не реально. На третьому колі на підйомі не витримую темпу і трохи відстаю від основної групи ще з двома голландцями, явно молодими. На вершині лідируюча група сповільнює темп – тяжко всім. Користаюсь з моменту і додаю швидкості, два голландці сидять у мене на колесі. Довожу їх до групи, вони щиро дякують і мчимо на останнє фінішне коло. Перед фінішем на спуску на швидкості під 60 км/год робиться шалена шарпанина то вліво, то вправо і ...завал. Падає 6-7гонщиків. Я фінішую 29-м. Повезло колезі з Німеччини 58-річному Герхарду Гакку, зумів скористатися із завалу і заїхати третім на фініш, випередивши чимало 40-45 річних спортсменів.
Відтак церемонія нагородження переможців. Найчастіше лунав німецький гімн. У медалевій класифікації Німеччина виборола найбільше нагород -8, на другому місці господарі бельгійці, на третьому Великобританія, на четверте-пяте поділили Франція і Нідерланди, на шостому Італія, на сьомому Австрія і на восьмому США з однією бронзовою медаллю. Решта, і ми з вами, без медалей. На завершення також церемонія закриття і передачі Чемпіонату організаторам 2011 року. Наступного року „Мондіаль де ля Прес” (така його офіційна назва) відбудеться в Італії у містечку Габіче Маре на Адріатиці поблизу Ріміні. Підготовка до нього уже триває. Що ж готуватимемось і ми з вами. Може когось таки ще в Україні, крім мене самого, журналістський Чемпіонат Світу зацікавить. До речі, про наше футбольне „Євро 2012”. Спілкуючись із європейськими журналістами, більшість з яких є спортивними за напрямком, у серці тієї ж Європи, лиш один з них, італієць чув про Львів, але не про Львів, а про „Львов”, де мають бути матчі Євро-2012. Решта знають, чули про Україну, але де знаходиться Львів їм доводилось довго розтлумачувати. Не знає ніхто. Тому закрався сумнів чи варто очікувати до Львова навали вболівальників з тугими гаманцями і розбудовувати тут під них стадіони, аеропорти , дороги, готелі, ресторани. Ну для нас варто звичайно. Але розраховувати що вони за це все заплатять, як на мене, не доведеться... Повертався я до дому таким самим шляхом. Вело доріжкою з рюкзачком до Гента на вокзал, де зупинявся автобус до Перемишля. У Перемишлі розговорився з місцевим мешканцем, який був родом із Жовкни, але після довоєнного переселення народів так жодного разу там і не побував. Каже, що хоче туди поїхати і питав мене чи у нас спокійно і чи не нападають на туристів. І це також інформація для роздумів на тему „Євро - 2012”. Наступного дня був уже на пішому переході в Шегинях, роздаючи бліц-інтерв”ю прикордонникам та митникам. Відтак маршруткою дістався до дому. Наступний чемпіонат у Італії, сподіваюся буде справедливішим щодо поділу на вікові категорії. Часу для підготовки і пошуку спонсорів та колег для участі ще достатньо. А вже в Італії, бодай, Україна не є загадковою, далекою країною десь на Сході поблизу Росії, бо ж нашої трудової діаспори там чимало, як відомо, тому й на оплески своїх вболівальників можна розраховувати.
Йосиф Пазяк, фото автора.

На фото: вносять прапор України; нагородження переможців; автор і авто супроводу; з голландським колегою екс-чемпіоном світу серед журналістів Петером де Гроттом.

[NickCV]

ХОРОШИЙ РАССКАЗ , спасибо !

[Yosyf]

Dear cycling Journalist ,

The countdown has begun! We are at 150 days from the World Press Cycling Championship “WPCC 2011 ", the sport event scheduled this year in Gabicce Mare in the Marche Region (Italy).

The City Council and our Committee are organizing this important event that will be held from 9th to 11th September 2011.
As already announced in February, we are planning in May, from Friday 6th to Monday 9th , a special “Warm Up Weekend”. It will be a unique occasion to live and experience our territory : Gabicce Mare, the Marche region and the routes, we have chosen for the World Championship.
We hope you will appreciate our proposal!

For more information and reservations please contact the references here below:

E-Mail: urp@comune.gabicce-mare.ps.it
Fax +39 0541 953741
Tel. +39 0541 950552

Enclosed you will find our program and offers for the warm up week end in May 2011.
Looking forward to hearing from you soon, we wish you all the best and a Happy Easter.

The Committee WPCC 2011