(пишу, користуючись сторінкою свого чоловіка).
Сьогодні близько 14.00 їду собі гарненько в Лютіж. В Н.Петрівцях назустріч їде Mitsubishi Lancer і прямо передімною розвертається. Врятувало те, що на багажнику в нього був спойлер, за який я встигла схопитися рукою (часу на відчеплення від педалі не було). Хай вибачає ВодІла, але взяла така злість - не втрималася і шандарахнула йому по капоті. Воно (гендерний фактор ні до чого - я за рівність) вискочило з машини, побігло дивитися - а чи ні чого не сталося з його машинкою?ап Переконався. що все гарно в нього, підскочив до мене (з асфальту я піднялась сама) і тут почалося! Що я ...., що в мене... щоб я пішла... і взагалі немає чого тут їздити. Як він не дав мені по пиці - незбагну, руки в нього чесалися. На мої слова:" Ти, чучало, хоч би вибачився" ротяка відкрилася знову і довелося вислухати його думку про мої велотруси, окуляри, майку. Сіло в машину і бігом тікати, але... Позаду мене (метрів 50-70) стояв автомобіль ДАЇ (алілуя), які все бачили, зреагували блискавично (включили проблисковий маячок і сирену) - догнали, права відібрали, Воділі багато чого розповіли... Що було далі - мене вже не цікавило, в стані афекту поїхала докручувати Лютіж.
Р.S. 1. не все що ДАЇ - то погано.
2. дорога до Лютіжа напхана камерами відеоспостереженнями (зі слів чоловіків в синьому).
Всім тільки гарних вражень, Інна.